Де ти, Лесю? Де ти, жінко, вища своєї слави? Ловили тебе сліпі фотокамери і старанні пензлі художників, щось нам залишили від тебе – може, тінь твою, тінь твого болісного сонця, може, силует твого земного буття, безсмертна горлице української долі, простуджений соловейко душі, який вічно клекотатиме у завірюсі. Ім’я свого народу взяла ти своїм найменням і поставила коло себе як стяг! Чистоголоса Мавко нашої суті, наша незламносте! Совісте наша!
Жінку, яка кинула виклик самій долі, вшановували користувачі бібліотеки-філії №9. Протягом дня подорожували Лесиною поезією, щоби повною мірою відчути її силу духу і ніжність ліризму. Пройшлися сторінками життя великої жінки українського народу, переглядали відео про Лесю Українку.
Лариса Петрівна Косач — це геній нашого народу, це вогонь тисячоліть, це наше минуле, теперішнє і майбутнє. Нам є у кого вчитися, нам є кого наслідувати.
