Є народний вислів:
пам'ятати до сьомого коліна. Коліно — це одне покоління роду. Про того, хто
пам'ятає про своїх предків до сьомого коліна, можна сказати, що він знає свій
рід дуже добре. Адже кожна людина це перше коліно, її батьки — друге коліно,
дідусі й бабусі — третє коліно, прадіди і прабабусі — четверте... Знати рід до
сьомого коліна, значить, знати далеких своїх прапращурів, з яких починається
родовідне дерево. Мабуть, сьогодні дуже важко було б зобразити дерево всього
роду людського так, що згадати на ньому всіх людей, всі покоління. Але дерево своєї сім'ї, роду, родини
можна створити. Зробити це непросто, але варто
спробувати! Завдяки йому ми
збережемо пам'ять про своїх предків, дізнаємося більше про покоління, які жили
до нас. Досліджувати дерево свого роду дуже
цікаво. Адже більше дізнаєшся про те, чим займалися твої предки, як жили,
скільки дітей мали, які вчинки здійснювали, як їх звали.
Члени
клубу "Рукодільниця"
разом з бібліотекарями філії №9 досліджували свій родовід, та розповідали
цікаві родинні історії. Різні
історії – різні долі. Одні викликали усмішку, інші – сльози. Але всі вони про
одне – про наше з вами життя.
На кожному родовідному
дереві, яке ще іноді називають генеалогічним, можна прочитати не тільки долю
однієї сім'ї, а справжню книгу життя, історію цілої нації. Бо ж кожна сім'я —
це частинка суспільства, яка відображає всі процеси, які в ньому відбуваються. Недаремно говорять, що нашому роду нема
переводу. Тож нехай завжди вас манить родинний вогник у батьківській оселі,
нехай не згасне вогнище родинне. Зберігаючи пам'ять про
наших батьків, бабусь і дідусів, про рідних, ми викладаєте своїм дітям важливий
урок. І наші зусилля не пропадуть дарма
- діти будуть так само трепетно берегти пам'ять про нас.
