«Ніхто не забутий,на попіл ніхто не згорів»

На фоні останніх подій у нашій країні та суспільстві патріотичне виховання постає з новою актуальністю. Тому в  бібліотеці-філії №9   вже стало традицією проводити заходи патріотичного спрямування. Незабутні й хвилюючі враження в дитячих серцях залишив  патріотичний        урок «Ніхто не забутий,на попіл ніхто не згорів».

Основне завдання, яке поставили перед собою фахівці  – не дати забути молодому поколінню про ту жорстоку війну, про подвиг дідів і прадідів, які захищали Батьківщину,ціною крові та життя перемогли загарбників, звільнили свою країну та майже всю Європу від ворога.

  Хлопчики та дівчатка з великою зацікавленістю слухали інформацію про тих, хто пройшов крізь пекло війни, кому вдалося вижити, хто з думкою про своїх дітей, дружин та матерів поліг у бою.  

  

Виступаючі  мали нагоду розповісти про мужність та героїзм нашого народу, про європейський та український символ свята – червоний мак, бо саме він у наших піснях зацвітає там, де пролилася козацька кров. В ході заходу відбулася презентація книжкової виставки «Уклін усім,хто край свій боронив».

 Ми, ті, що народилися у післявоєнні часи, низько-низенько вклоняємося всім учасникам бойових дій і дітям війни за золотаве сонце, яке сходить в ранковій росі, за квітучі сади, урожайні поля, за життя, яке ось уже 71 рік буяє на нашій землі.

Україна згадує жертв депортації кримських татар

До 72-ої річниці депортації кримськотатарського народу, в   бібліотеці-філії №9 організовано перегляд літератури «Депортація кримських татар – геноцид нації », де представлено книги. фото, періодичні матеріали про трагедію, коли під час головної хвилі депортації  було виселено 180 014 осіб. Саме у цей день  18 травня 1944 року в Середню Азію з півострова був відправлений перший ешелон кримських татар. Офіційно причиною депортації вказувалася співпраця деяких кримських татар з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни, незважаючи на те, що представники кримськотатарського народу воювали в лавах Червоної Армії і навіть брали участь у партизанському русі.

 Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Серед померлих за перший рік майже половина - діти до 16 років.

 У 1989 році депортація була визнана Верховною Радою СРСР незаконною і злочинною. 12 листопада 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію з Криму 1944 року геноцидом кримських татар.

Новим викликом для кримських татар стала анексія Криму Росією в березні 2014 року. Дехто з них під тиском переслідувань покинув півострів. Іншим російська влада сама заборонила в'їзд на півострів, в тому числі лідерам цього народу Мустафі Джемілєву і Рефату Чубарову.

18 травня ми всі – кримські татари!

Українська Друга світова

                                 

У 2014 році  Україна розпочала нову традицію відзначення 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення. Новий зміст Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги над нацизмом полягає у:

• переосмисленні подій ІІ світової війни, руйнуванні радянських історичних міфів, чесному діалозі щодо складних сторінок минулого;

• рівному вшануванні пам’яті кожного, хто боровся з нацизмом, підкресленні солідарності та бойового братерства усіх Об’єднаних Націй – як держав, так і бездержавних тоді народів (євреїв, українців та інших);

• перенесенні акценту з історії військових дій на історії конкретних людей, а відтак відмові від святкування на користь вшанування. 

Символ  відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги – червоний мак. Гасло – "1939—1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо".

 У 2016 році  бібліотека-філія №9  продовжує у рамках пам'ятних заходів акцентувати увагу на людських долях у роки ІІ світової війни. Цього разу у фокусі – жінка . До 8-9 травня  в бібліотеці  презентували інформаційний стенд «Війна не робить винятків. Жіночі історії Другої світової», який розповідає про 12 жіночих доль – абсолютно різних.

 На фронті жінки оволоділи всіма воєнними спеціальностями: в авіації і на флоті, в піхоті й кавалерії, розвідці, зв’язку, медицині. Навіть виникла мовна проблема, адже слова танкіст, піхотинець, автоматник доти не мали жіночого роду. Слід згадати також, що крім турботи про старих і малих на окупованих територіях, на жіночі плечі ліг тягар підпільної боротьби. Масово жінок використовували для праці в тилу на військових підприємствах, сільськогосподарських роботах, будівництві протитанкових ровів, окопів, бліндажів. Тисячі їх примусово вивезено у Німеччину для виснажливих робіт. Розмірковування про феномен жінки у війні, вивчення та усвідомлення його дасть змогу користувачам  філії інформаційно й емоційно розкрити злочинну природу війни